пятница, 30 ноября 2012 г.

Як впливав Святослав на міжнародні зв'язки Київської держави?


Князь Святослав проводив переговори з імператором Візантії Іоанном Цимісхієм. От як описує візантійський історик Лев Діакон, що був учасником переговорів візантійців і русів, цю зустріч: «Показався і Святослав, що приплив на ріці на скіфському човні; він сидів на веслах і веслував разом із наближеними, нічим не відрізняючись від них. Ось якою була його (князя Святослава) зовнішність: помірного зросту, не надто високого і не дуже низького, з кошлатими бровами і ясно-синіми очима, кирпатий, безбородий, з густим, дуже довгим волоссям над верхньою губою. Голова в нього була зовсім гола, але з одного боку її звисало пасмо волосся - ознака знатності роду; міцна потилиця, широкі груди та всі інші частини тіла були цілком співмірні, однак виглядав він похмурим і диким. В одне вухо його була вдіта золота сережка; вона була прикрашена карбункулом, обрамленим двома перлинами. Одежа його була біла і відрізнялася від одежі його наближених тільки чистотою. Сидячи в човні на лавці для веслярів, він поговорив трохи з імператором про умови миру і поїхав. Так закінчилася війна ромеїв зі скіфами».[6] Візантійці були раді такому виходу війни: русини по своїй волі залишали Болгарію і йшли на Русь, забезпечені продовольством на зворотний шлях. Було видано по дві міри хліба на кожного з 22 тисяч руських вояків.

Чим відрізнялась політика Святослава від його попередників?


Значно розширились межі та зросла могутність Давньоруської держави за часів князювання сина Ігоря та Ольги — Святослава (962—972). М. Грушевський називав його козаком на престолі, а його буремне княжіння вдало описав як велику авантюру. В «Повісті минулих літ» не стільки описуються події того часу, скільки оспівується доблесть, лицарство і мудрість молодого князя. Згідно з описанням літописця Святослав був схожий на спартанця, що звик до суворого військового стану і нехтував життєвим комфортом заради швидкості пересування війська без звичного обозу. Крім того князь — благородний воїн: він завжди попереджав супротивника про свій похід — «Іду на ви!». Перед битвами Святослав звертався до війська з промовами, надихаючи його на перемогу. Багато його висловів стали афоризмами: «Або переможемо і залишимось живими, або вмремо зі славою!», «Не по-срамимо землі Руської і кістьми ляжемо тут!», «Мертві сраму не ймуть!» та інші.

Зовнішня політика князя Святослава.




Все своє життя Святослав провів у воєнних походах і боях. Він підкорив в'ятичів на Оці і Волзі, розгромив Хозарський каганат у пониззі Волги. Хозарський каганат, який займав територію Нижньої Волги і При-азов'я, був давнім сусідом Давньоруської держави. Хозари — це напівкочовий народ тюркського походження. Їхня столиця Ітіль, яка знаходилась в дельті Волги, з часом перетворилася в великий торговий центр. В період посилення Хозарського каганату деякі слов'янські племена платили хозарам данину. Каганат тримав у своїх руках ключові пункти на важливих торгівельних шляхах в дельтах Волги і Дону, Керченській протоці, переправу між Волгою і Доном і збирав торгові мита. Високі митні платежі негативно відбивались на розвитку торгівлі Давньої Русі. Часто хозари не задовольнялись одними лише торговими митами, і грабували каравани руських купців, які повертались з Каспію. З другої половини Х ст.. почалась тривала боротьба руських дружин з Хозарським каганатом. У 965 році князь Святослав розгромив Хозарську державу, завдяки чому Нижній Дон знову заселили слов'яни, а центром цих земель стала хозарська фортеця Саркел (Біла Вежа). На березі Керченської протоки утворилось руське князівство з центром в Тмутаракані. Це місто з великим морським флотом стало форпостом Русі на  морі. Руські дружини на чолі зі Святославом провели ряд походів на Каспійське узбережжя і в степові райони Північного Кавказу. В результаті цих походів до володінь Святослава увійшли землі есів (осетинів) і касогів (черкесів). В той же час розгром Хозарського каганату відкрив шлях на слов'янські землі новим ворогам Русі — кочовим племенам печенігів. Розгромивши хозарів, Святослав переніс воєнні дії на Балкани, прагнучи підкорити собі   що перебувала під владою Візантії. У 967 році дружина Святослава розбила болгарське військо, східна частина Болгарського царства була підкорена. Але похід Святослава на Балкани несподівано було перервано. З метою зупинити наступ руських військ, візантійці підкупили печенігів і ті у 968 році напали на Київ. Ольга запросила допомоги і Святослав змушений був повернутися до Києва. Уже наступного року Святослав з дружиною знову рушив на Балкани, куди навіть планував перенести столицю своєї держави. «Не любо мне жить в Києві,— говорив Святослав матері і боярам — хочу жити в Переяславці на Дунаї, як це є земля моя, як до неї усі блага сходяться: від Греків — золото, вино і фрукти, з Чехії і з Угрів — срібло, з Русі ж — віск, мед і челядь». Другий балканський похід виявився менш вдалим. Святослав змушений був підписати почесний мир з Візантією. За цією угодою князь відмовлявся від своїх володінь на Балканах, а греки обіцяли не заважати поверненню руського війська додому. Але, як виявилось, візантійський імператор щедро заплатив печенігам і підговорив їх напасти на русичів. Вороги підстерегли дружину Святослава біля порогів Дніпра на острові Хортиця. В жорстокій битві полягли всі руські воїни, в тому числі й Святослав.

Хто став наступником Святослава?


Після смерті Святослава Київська Русь вперше зазнала того, що згодом стало причиною її розпаду: чвари між членами династії Рюриковичів за верховну владу в країні. У сутичці, що спалахнула за право збирати данину, син Святослава Ярополк вбив свого брата Олега. Володимир, рятуючи своє життя, втік з Новгорода до Швеції. При підтримці варягів через кілька років він розбив військо Ярополка і посів київський престол.
Продовжуючи політику свого батька, спираючись на дружину і феодальну знать, Володимир зміцнював княжу владу і розширював межі держави. У 981 році він приєднав до Києва землі дулібів, в'ятичів, радимичів. До Київської землі відійшли міста — Перемишль, Волинь, Белз. Володимир приєднав до Київської Русі Прикарпаття, чим поклав початок затяжним суперечкам з поляками за цей регіон. За роки княжіння Володимира Русь зміцнила свої позиції в Північному Причорномор'ї, Криму, Приазов'ї. Таким чином, кордони Русі сягали від Дністра, Карпат, річок Західний Буг, Німан, Західна Двіна — на заході, до межиріччя Оки та Волги — на сході, від Чудського, Ладозького, Онезького озер і Фінської затоки — на півночі, до Причорномор'я і Приазов'я — на півдні. В результаті володіння Володимира стали найбільшими в Європі і займали близько 800 тисяч квадратних кілометрів.
Розширення території держави спричинило нові проблеми і труднощі у правлінні країною. Це змусило Володимира усунути від влади місцевих князів і зосередити її в руках представників власної династії. Вся країна була поділена на 8 округів (земель), округи — на волості, на чолі останніх стояли довірені князя, або його сини: в Новгороді — Ярослав, в Полоцьку — Ізяслав, в Турові — Святополк, в Ростові — Гліб, Муромі — Борис, на Древлянських землях — Святослав, на Волині — Всеволод, в Тмутаракані — Мстислав.

Внутрішня політика Святослава. Адміністрстивна реформа.


Правління Святослава завершив перший період розвитку Київської Русі— період швидкого збирання земель і утворення ранньофеодальної держави. Перші князі створили величезну державу, встановили її географічні межі лише приблизно.
Адміністративна реформа.
За Святослава зміцнилась влада великого князя. Він поклав початок змінам в управлінні державою, зосередженню усієї повноти влади в руках єдиної династії. Влітку 969 р. він поставив на київський престол свого старшого сина Ярополка, в Древлянську землю відправив сина Олега, а в Новгородську — Володимира.
Проте влада перших київських князів у різних частинах їхніх володінь була обмеженою і неоднакової сили. Князі мали досить слабкі контакти і не значний вплив на підвладні їм віддалені племена. Часто ці контакти обмежувались лише збиранням данини. Чим далі жили племена від Києва, від головних міст і поселень, тим слабшими були ці зв'язки.

Яким було правління княгині Ольги?


Княгиня Ольга, дружина Ігоря, жорстоко (за традиціями язичників) помстилася древлянам, спалила їх головне місто Іскоростень. Проте висновок із того, що сталося, зробила: врегулювала збирання данини і провела ряд реформ, які сприяли зміцненню держави.
У 946 році Ольга ліквідувала місцеве князівство древлян і підпорядкувала його землю безпосередньо Києву, обклавши древлян великою даниною.
Не лише на древлянській землі, а і в Новгороді, Пскові та інших землях держави вона встановила норму данини, податків і повинностей — «устави», «уроки», «оброки». Замість «полюддя» було впроваджено новий порядок стягнення данини і податків через спеціально посланих представників княжої адміністрації. І збирали їх тепер в спеціально встановлених окремих адміністративно-господарських центрах — «погостах» і «положеннях». 


Невдовзі погости стали опорними пунктами верховної влади на місцях, а дружинники, яких посилали для збирання податків і данини виконували одночасно адміністративні та судові функції. Академік Б.О. Рибаков так описує нові пункти збирання данини: «Кожний погост з його будівлями і захисним тином, прилеглими до нього селами і полями, де вели своє господарство люди, які підтримували порядок в погості, являв собою щось на зразок мікроскопічної напівсамостійної держави, яка стояла в якійсь мірі над селянськими мирами місцевого корінного населення. Сила її була не в тих людях, що жили в погості і селах, що оточували, а її зв'язках з Києвом (пізніше з місцевою новою столицею), з державою в самому широкому розумінні слова».
Ольга впровадила новий засіб поповнення державної скарбниці, визначивши державні мисливські угіддя, де добувалося хутро, мед, віск на користь держави. Усі ці заходи сприяли зміцненню єдності державної території Русі, удосконаленню її податкової системи, економічному зростанню держави.