Зовнішня політика князя Святослава.

Все своє життя Святослав провів у воєнних походах і боях. Він підкорив в'ятичів на Оці і Волзі, розгромив Хозарський каганат у пониззі Волги. Хозарський каганат, який займав територію Нижньої Волги і При-азов'я, був давнім сусідом Давньоруської держави. Хозари — це напівкочовий народ тюркського походження. Їхня столиця Ітіль, яка знаходилась в дельті Волги, з часом перетворилася в великий торговий центр. В період посилення Хозарського каганату деякі слов'янські племена платили хозарам данину. Каганат тримав у своїх руках ключові пункти на важливих торгівельних шляхах в дельтах Волги і Дону, Керченській протоці, переправу між Волгою і Доном і збирав торгові мита. Високі митні платежі негативно відбивались на розвитку торгівлі Давньої Русі. Часто хозари не задовольнялись одними лише торговими митами, і грабували каравани руських купців, які повертались з Каспію. З другої половини Х ст.. почалась тривала боротьба руських дружин з Хозарським каганатом. У 965 році князь Святослав розгромив Хозарську державу, завдяки чому Нижній Дон знову заселили слов'яни, а центром цих земель стала хозарська фортеця Саркел (Біла Вежа). На березі Керченської протоки утворилось руське князівство з центром в Тмутаракані. Це місто з великим морським флотом стало форпостом Русі на  морі. Руські дружини на чолі зі Святославом провели ряд походів на Каспійське узбережжя і в степові райони Північного Кавказу. В результаті цих походів до володінь Святослава увійшли землі есів (осетинів) і касогів (черкесів). В той же час розгром Хозарського каганату відкрив шлях на слов'янські землі новим ворогам Русі — кочовим племенам печенігів. Розгромивши хозарів, Святослав переніс воєнні дії на Балкани, прагнучи підкорити собі   що перебувала під владою Візантії. У 967 році дружина Святослава розбила болгарське військо, східна частина Болгарського царства була підкорена. Але похід Святослава на Балкани несподівано було перервано. З метою зупинити наступ руських військ, візантійці підкупили печенігів і ті у 968 році напали на Київ. Ольга запросила допомоги і Святослав змушений був повернутися до Києва. Уже наступного року Святослав з дружиною знову рушив на Балкани, куди навіть планував перенести столицю своєї держави. «Не любо мне жить в Києві,— говорив Святослав матері і боярам — хочу жити в Переяславці на Дунаї, як це є земля моя, як до неї усі блага сходяться: від Греків — золото, вино і фрукти, з Чехії і з Угрів — срібло, з Русі ж — віск, мед і челядь». Другий балканський похід виявився менш вдалим. Святослав змушений був підписати почесний мир з Візантією. За цією угодою князь відмовлявся від своїх володінь на Балканах, а греки обіцяли не заважати поверненню руського війська додому. Але, як виявилось, візантійський імператор щедро заплатив печенігам і підговорив їх напасти на русичів. Вороги підстерегли дружину Святослава біля порогів Дніпра на острові Хортиця. В жорстокій битві полягли всі руські воїни, в тому числі й Святослав.